Виховна година: «Берегине моя, українська хустко…»

   8 листопада 2017 року, в училищі відбувся відкритий виховний захід «Берегине моя, українська хустко!»

    Учні 104 групи під керівництвом класного керівника Гавришків О.Б. та м\в навчання Являнської Л.В., підготували і провели це гарне видовищне свято.

Мета:

- визначити обрядове значення української хустки; розвивати творчі здібності учнів; 

- виховувати поважне ставлення до українських звичаїв та обрядів; 

- внести в повсякденний гардероб елементи українських звичаїв; 

- виховувати патріотизм, естетичні смаки, розвивати мову, традиції.

Обладнання:    виставка українських хусток, презентація сучасного використання хусток та шарфів, записи українських пісень, ікона Божої Матері, запалена свічка, реферати учнів,

плакати, скриня з хустинами, відео проектор, музичний центр, ноутбук.

     На захід запрошувалися дівчата всіх груп училища, викладачі та майстри виробничого навчання.

Вступне слово класного керівника, яка розкрила тему виховного заняття, розповіла учням традиції українських жінок. Хустка завжди була символом прихильності, любові, вірності в коханні, прощання та скорботи. Впродовж століть вона була найдорожчим подарунком, який уособлював для кожної людини рідну Україну, рідний дім, рідну матір.

     Учні групи були зав’язані хустками по-різному, так як по-різному носили їх жінки та дівчати різних областей України.

- У північних районах хустину пов'язували під підборіддям, а кінці  на маківці (усьому передувало зав'язування двох невеликих платків, один з яких проходив під підборіддям).

-  На Київщині кінці хустки зав'язували навколо шиї та на потилиці.

-  На Лівобережжі влітку дівчата складають хустку навскіс трикутником і обмотують її навколо голови, а тім'я залишають відкритим "щоб волосся видно". З лівого боку до хустини пришпилюється квітка троянди або гілочка зеленого барвінку. Зимою дівчата, якщо беруть хустку, то нею закутуються, як молодиці.

- На Правобережжі хусткою дівчата користуються лише у випадках крайньої потреби. Коли вже беруть хустку, то і літом, і зимою обгортають нею голову так само, як і жінки, але ззаду на спині з-під хустки повинна визирати коса.

-  У галицьких селах ще й досі збереглося старослов'янське дівоче вкриття голови - луб'яний віночок, обгорнений хусткою, а зверху покритий білою прозорою тканиною, ніби денце шапки. З-під вінка на спину спускаються кілька кольорових стрічок та волосся, розплетене у дві коси.

-  На всьому Півдні України, в степах, де пече сонце і "запалює" обличчя, дівчата, боронячись від "запалу" замотуються білою хусткою так, що ледве визирають очі. На Херсонщині під час роботи, і дівчата, і молодиці вив'язуються білими хустками.

-  Дівчатам належиться ходити з відкритою головою, але це не завжди можливо. Стужі взимку та спека влітку змушують їх покривати голову хусткою. Хустка - щоденний одяг. У молодих зав'язувалася переважно під бороду, а в старих жінок - на потилицю.

     Ознайомившись з традиціями, викладач розповіла, що хустка і на сьогоднішній день залишається в тренді, а тому, крокуючи з модою, ми повинні вміти використовувати і застосовувати її в сучасному гардеробі. Учням та присутнім роздано хустки, щоб вони навчилися зав’язувати їх по-сучасному та мали змогу використовувати їх у своєму гардеробі.

  На закінчення заходу викладач висловила сподівання, що учні не забудуть сьогоднішню розмову і на майбутнє  будете пам’ятати, що хустка – це оберіг жінки, жіночості від злого, лиха, хвороби.

Гавришків О.Б.

Класний керівник 104гр.