Мово моя рідна, доле полинова,
Шануй, українцю, Шевченкове слово!
Шматували люто, били батогами, -
Декому хотілось, щоб тебе не стало.
Та звучить над світом піснею дзвінкою
Мова українська про щастя і долю.
Тож плекаймо рідну, бережімо слово,
З щирістю шануймо українську мову!
Наша мова – наша історична пам’ять
Кожен добротний будинок має свій міцний фундамент. Так і
мова народу є своєрідним фундаментом нації, її духом. Коріння сучасної
української мови, як і загалом мов народів світу, сягає у глибокі прадавні
часи.
Сьогодні українська мова не лише має статус державної, який
гарантується статтею 10 Конституції України, а відіграє вирішальну роль у
процесі національного відродження й консолідації єдиної української нації, у
згуртованості всього світового українства, щоб «в народів вольнім колі» знову
оголосити на весь світ: «Ще не вмерла Україна!» - «Ще не вмерла і не вмре!».бо
живе наша мова, отже живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша релігія
і держава, наша єдність і однодумство, наше майбутнє!
Відзначаючи день писемності та мови, бібліотекарі ЦРБ
Паламарчук Л.В. та Маковейчук М.Д. разом з викладачем української мови та
літератури Батечко Л.І. провели літературну годину «Я слова рідного нікому не
віддам». Бібліотекарі розповіли про багатство, красу, витонченість і
мелодійність української мови, про те, що в історії українців рідна мова
пережила дуже багато поневірянь, лінгвоцит чинився століттями. Але попри все,
українська мова розвивалася знизу, з уст народу, підносилась вгору
письменниками, які надавали їй високого рівня досконалості.
Учні ОПТАУ читали вірші відомих українських поетів про рідну
мову. Бібліотекарі провели конкурс на краще знання українських прислів’їв та
приказок. Бібліотекар Паламарчук Л.В. зробила огляд книжкової виставки «Наша
мова калинова».
Слободянюк Н.М.,
бібліотекар Овідіопольської ЦРБ
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.